Юнь сперечалася за призи патріарха запорізького дзюдо
Позавчора спорткомплекс ЗНУ став місцем
проведення 30-го ювілейного Всеукраїнського юнацького турніру, присвяченого ДнюПеремоги й 70-річчю утворення Запорізької області. Юні спортсменивиборювали призи засновника дзюдо й самбо в нашій області,ветерана Великої Вітчизняної війни, заслуженого тренера УкраїниСемена Цибульського.
У нинішньому році патріархові запорізьких дзюдо і самбо, котрий останні 18 років мешкає в Ізраїлі, виповниться 85, але він сповнений сил, займається активною тренерською роботою безпосередньо на татамі й, звичайно, знайшов можливість відвідати місто, з яким пов’язана більша частина його життя. Коли Семен Наумович увійшов до спортивного залу, овації довго не вщухали. Адже серед гостей турніру було чимало учнів цього фахівця: неодноразова чемпіонка СРСР Ірина Стешенко, майстри спорту СРСР Еріх Барц і Володимир Воронов, ветеран міліції, а нині головний редактор газети «ПравДа» Валерій Зотов… Між іншим, суддівську колегію очолив племінник Семена Наумовича – арбітр міжнародної категорії Леонід Цибульський, котрий гідно несе тренерську естафету, яку прийняв від ветерана.
Учнем Семена Цибульського є й голова Запорізької обласноїради Олександр Нефьодов, який очолює обласну федерацію дзюдо. Під час церемонії врочистого відкриття турніру він сказав:
— Я пишаюся тим, що можу назвати Семена Наумовича Цибульського своїм учителем. Чимало з присутніх на турнірі ветеранів спорту пройшли його школу. Семен Наумович завжди вчив нас, що дзюдоїст повинен вміти визначати сильні й слабкі місця в діях суперника, з повагою ставитися до нього, бути мужнім, проявляти наполегливість. Молодим хлопцям, які беруть участь у цих змаганнях, хочу побажати: боріться чесно, і обов’язково переможе найсильніший!
Відзначаючи внесок Семена Цибульського в розвиток дзюдо й самбо в Запорізькій області, Олександр Степанович вручив ветеранові орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» I ступеня. Вже згодом в ексклюзиві для нашого видання Олександр Нефьодов зазначив:
– Семен Наумович – найповажніша людина в колі запорізьких дзюдоїстів і самбістів. І мені, як президентові обласної федерації дзюдо, вдвічі приємно було вручити йому високу нагороду. Де б не жив нині Семен Наумович, він входить до еліти нашої області нарівні з Героями України В’ячеславом Богуслаєвим, Віталієм Сацьким, нашим провідним тренером з греко-римської боротьби Євгеном Чертковим, усіма, хто удостоєний ордену «За заслуги перед Запорізьким краєм». Дуже приємно й те, що цей турнір за своїм представництвом не поступається навіть міжнародним змаганням».
Іменинницею того дня почувалася й вихованка запорізької СДЮШОР «Спартак», кандидат до складу збірної України Галина Тарасова, якій Олександр Нефьодов і Семен Цибульський вручили посвідчення й значки майстрів спорту України.
Через щільне коло учнів, які оточили Семена Наумовича, пробитися до нього
було важко. Втім авторові цих рядків пощастило вибрати таку мить й почути від ветерана наступне:
— Немає слів, щоб передати ті почуття, що охоплюють мене цих хвилин. Немає рідніших облич, ніж ті, що навколо. Згадую й тих, кого вже немає в живих. Відчуваю себе молодим, міцним, готовим навіть на татамі вийти, якщо мене попросять. Я бував на багатьох змаганнях, але приємно вражений організацією нашого турніру – вищий клас! Українське дзюдо може пишатися Запоріжжям. Дуже задоволений, що мене запросили відвідати рідне місто. Тут я виріс, 16-літнім юнаком був призваний на армійську службу... Пройшов війну, маю три бойові ордени - Вітчизняної війни, Червоної Зірки, Слави, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», за взяття Будапешта, Відня, інших міст. В Ізраїлі мене удостоїли ордена учасника боротьби з нацизмом,кілька нагород надіслали з Росії та України...
У період роботи в карному розшуку (а я їй присвятив 30 років життя) постійно відчував допомогу молоді. І знаходив час, щоб тренувати її... Сьогодні відчуваю гордість за учнів, чимало з яких пішли моїм шляхом. Їх цінували як в Україні, так і в Москві. Коли Валерій Зотов поїхав вступати до Вищої школи МВС СРСР і представився, що він із запорізького загону «Меч і полум'я», його відразу прийняли до цього навчального закладу. Тому що знали, що до нашого загону входили хлопці, виховані в дусі відданості своїй справі.
Що стосується спортсменів, я не мав можливості часто виїжджати з ними на змагання в силу зайнятості на основній роботі, але був упевнений, що вони не підведуть. Призерами міжнародних, всесоюзних і республіканських турнірів були Олег Зінченко й Петро Лубінець. Свого часу дехто зі скептицизмом і навіть із глузуваннями сприймали той факт, що я, вже будучи заслуженим тренером України, почав тренувати дівчат. На що я відповідав: «Подивимося на результат моєї роботи через рік-другий». Пам'ятаю, як прийшла до мене Ірина Стешенко. Я тільки глянув на неї (звик визначати характери людей по їхніх обличчях) і відразу ж зрозумів, що переді мною майбутня зірка дзюдо. Дійсно, згодом Ірина стала чемпіонкою Радянського Союзу, призеркою чемпіонату Європи, не кажучи вже про те, що в Україні їй не було рівних. Впевнений, вона б і більшого домоглася, якби я був «виїзним». Щоправда, в Польщі зі своїми підопічними побував, а от у капіталістичних країнах – жодного разу.
— Яке враження на вас справило нинішнє покоління юних дзюдоїстів?
— У них я побачив свою молодість. Колись так само стояв у строю під час відкриття змагань, і мої учні стояли. Гадаю, що за серйозного ставлення до тренувань кожен із переможців нинішнього турніру зможе в майбутньому претендувати на участь в Олімпійських іграх.
До речі, в турнірі взяли участь понад 90 юних
дзюдоїстів з України та Росії. Переможцями у своїх вагових категоріях стали: 42 кг – Віталій Кузьмінський (Марганець), 46 кг – Юрій Шульга, 90 кг – Гліб Бухарін (обидва – Запорізький облспортінтернат), 50 кг – Дмитро Машков (Мелітополь), 55 кг – Іван Кучер (Донецьк), 60 кг – Андрій Грищенко, 66 кг – Денис Васильєв (обидва – Запорізька СДЮШОР з вільної боротьби та дзюдо), 73 кг – Олексій Савенко (ДЮСШ «Кристал», Запоріжжя), 81 кг – Сергій Попов (Дніпропетровськ), понад 90 кг – Владислав Воротков («Динамо», Запоріжжя). Усі вони отримали кубки, медалі, пам’ятні вимпели, спеціальні й грошові призи. 
Позавчора спорткомплекс ЗНУ став місцем
проведення 30-го ювілейного Всеукраїнського юнацького турніру, присвяченого ДнюПеремоги й 70-річчю утворення Запорізької області. Юні спортсменивиборювали призи засновника дзюдо й самбо в нашій області,ветерана Великої Вітчизняної війни, заслуженого тренера УкраїниСемена Цибульського.
У нинішньому році патріархові запорізьких дзюдо і самбо, котрий останні 18 років мешкає в Ізраїлі, виповниться 85, але він сповнений сил, займається активною тренерською роботою безпосередньо на татамі й, звичайно, знайшов можливість відвідати місто, з яким пов’язана більша частина його життя. Коли Семен Наумович увійшов до спортивного залу, овації довго не вщухали. Адже серед гостей турніру було чимало учнів цього фахівця: неодноразова чемпіонка СРСР Ірина Стешенко, майстри спорту СРСР Еріх Барц і Володимир Воронов, ветеран міліції, а нині головний редактор газети «ПравДа» Валерій Зотов… Між іншим, суддівську колегію очолив племінник Семена Наумовича – арбітр міжнародної категорії Леонід Цибульський, котрий гідно несе тренерську естафету, яку прийняв від ветерана.Учнем Семена Цибульського є й голова Запорізької обласноїради Олександр Нефьодов, який очолює обласну федерацію дзюдо. Під час церемонії врочистого відкриття турніру він сказав:
— Я пишаюся тим, що можу назвати Семена Наумовича Цибульського своїм учителем. Чимало з присутніх на турнірі ветеранів спорту пройшли його школу. Семен Наумович завжди вчив нас, що дзюдоїст повинен вміти визначати сильні й слабкі місця в діях суперника, з повагою ставитися до нього, бути мужнім, проявляти наполегливість. Молодим хлопцям, які беруть участь у цих змаганнях, хочу побажати: боріться чесно, і обов’язково переможе найсильніший!
Відзначаючи внесок Семена Цибульського в розвиток дзюдо й самбо в Запорізькій області, Олександр Степанович вручив ветеранові орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» I ступеня. Вже згодом в ексклюзиві для нашого видання Олександр Нефьодов зазначив:
– Семен Наумович – найповажніша людина в колі запорізьких дзюдоїстів і самбістів. І мені, як президентові обласної федерації дзюдо, вдвічі приємно було вручити йому високу нагороду. Де б не жив нині Семен Наумович, він входить до еліти нашої області нарівні з Героями України В’ячеславом Богуслаєвим, Віталієм Сацьким, нашим провідним тренером з греко-римської боротьби Євгеном Чертковим, усіма, хто удостоєний ордену «За заслуги перед Запорізьким краєм». Дуже приємно й те, що цей турнір за своїм представництвом не поступається навіть міжнародним змаганням».
Іменинницею того дня почувалася й вихованка запорізької СДЮШОР «Спартак», кандидат до складу збірної України Галина Тарасова, якій Олександр Нефьодов і Семен Цибульський вручили посвідчення й значки майстрів спорту України.
Через щільне коло учнів, які оточили Семена Наумовича, пробитися до нього
було важко. Втім авторові цих рядків пощастило вибрати таку мить й почути від ветерана наступне:— Немає слів, щоб передати ті почуття, що охоплюють мене цих хвилин. Немає рідніших облич, ніж ті, що навколо. Згадую й тих, кого вже немає в живих. Відчуваю себе молодим, міцним, готовим навіть на татамі вийти, якщо мене попросять. Я бував на багатьох змаганнях, але приємно вражений організацією нашого турніру – вищий клас! Українське дзюдо може пишатися Запоріжжям. Дуже задоволений, що мене запросили відвідати рідне місто. Тут я виріс, 16-літнім юнаком був призваний на армійську службу... Пройшов війну, маю три бойові ордени - Вітчизняної війни, Червоної Зірки, Слави, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», за взяття Будапешта, Відня, інших міст. В Ізраїлі мене удостоїли ордена учасника боротьби з нацизмом,кілька нагород надіслали з Росії та України...
У період роботи в карному розшуку (а я їй присвятив 30 років життя) постійно відчував допомогу молоді. І знаходив час, щоб тренувати її... Сьогодні відчуваю гордість за учнів, чимало з яких пішли моїм шляхом. Їх цінували як в Україні, так і в Москві. Коли Валерій Зотов поїхав вступати до Вищої школи МВС СРСР і представився, що він із запорізького загону «Меч і полум'я», його відразу прийняли до цього навчального закладу. Тому що знали, що до нашого загону входили хлопці, виховані в дусі відданості своїй справі.
Що стосується спортсменів, я не мав можливості часто виїжджати з ними на змагання в силу зайнятості на основній роботі, але був упевнений, що вони не підведуть. Призерами міжнародних, всесоюзних і республіканських турнірів були Олег Зінченко й Петро Лубінець. Свого часу дехто зі скептицизмом і навіть із глузуваннями сприймали той факт, що я, вже будучи заслуженим тренером України, почав тренувати дівчат. На що я відповідав: «Подивимося на результат моєї роботи через рік-другий». Пам'ятаю, як прийшла до мене Ірина Стешенко. Я тільки глянув на неї (звик визначати характери людей по їхніх обличчях) і відразу ж зрозумів, що переді мною майбутня зірка дзюдо. Дійсно, згодом Ірина стала чемпіонкою Радянського Союзу, призеркою чемпіонату Європи, не кажучи вже про те, що в Україні їй не було рівних. Впевнений, вона б і більшого домоглася, якби я був «виїзним». Щоправда, в Польщі зі своїми підопічними побував, а от у капіталістичних країнах – жодного разу.
— Яке враження на вас справило нинішнє покоління юних дзюдоїстів?
— У них я побачив свою молодість. Колись так само стояв у строю під час відкриття змагань, і мої учні стояли. Гадаю, що за серйозного ставлення до тренувань кожен із переможців нинішнього турніру зможе в майбутньому претендувати на участь в Олімпійських іграх.
До речі, в турнірі взяли участь понад 90 юних
дзюдоїстів з України та Росії. Переможцями у своїх вагових категоріях стали: 42 кг – Віталій Кузьмінський (Марганець), 46 кг – Юрій Шульга, 90 кг – Гліб Бухарін (обидва – Запорізький облспортінтернат), 50 кг – Дмитро Машков (Мелітополь), 55 кг – Іван Кучер (Донецьк), 60 кг – Андрій Грищенко, 66 кг – Денис Васильєв (обидва – Запорізька СДЮШОР з вільної боротьби та дзюдо), 73 кг – Олексій Савенко (ДЮСШ «Кристал», Запоріжжя), 81 кг – Сергій Попов (Дніпропетровськ), понад 90 кг – Владислав Воротков («Динамо», Запоріжжя). Усі вони отримали кубки, медалі, пам’ятні вимпели, спеціальні й грошові призи. Семен Цибульський у колі своїх учнів. Зліва - голова Запорізької обласної ради Олександр Нефьодов.
Немає коментарів:
Дописати коментар