вівторок, 7 червня 2016 р.

СВЯТО КОЗАЦЬКОЇ ЗВИТЯГИ



Свято козацької звитяги
Костянтин РИЖОВ
Відроджуючи бойові традиції українського народу, Всеукраїнська федерація «Спас» під патронатом Міністерства молоді і спорту України  провела в Запоріжжі Всеукраїнські змагання з боїв «Лава на лаву» на Кубок князя Святослава Хороброго.
У турнірі, що відбувся минулої суботи в Центральному парку культури і відпочинку «Дубовий гай», взяли участь чотири команди – «Дніпро» з однойменного міста, «Булава» з Енергодара, «Спас-Cприяння» і «Хортиця» (обидві – Запоріжжя).
Свято козацької звитяги та мужності привернуло увагу багатьох фахівців спорту: заступника начальника управління молоді фізичної культури та спорту Запорізької облдержадміністрації Едуарда Багірова, президента Запорізької обласної федерації важкої атлетики Олександра Константинова, голови клубу «Штурм» (Дніпро) Ірини Герліванової, президента запорізької обласної ліги боксерських клубів Віталія Синякова, президента СК «Хорта» Антона Карнауха. Урочисте відкриття  розпочалося під звуки козацьких тулумбасів парадом команд-учасниць. Відкрив турнір президент Всеукраїнської федерації «Спас», радник Міністра молоді та спорту України Олександр Притула. З вітальним словом до учасників змагань звернувся заступник міського голови Запоріжжя Анатолій Пустоваров, який підкреслив лідерство запорізьких спасівців у розвитку національних бойових мистецтв, визнання нашого обласного центру столицею українського козацтва.
Змагання розпочали лави наймолодших, 10-річних вихованців Запорізької школи «Спас». Після них у бій вступили козаки, й розпочалася запекла боротьба за Кубок князя Святослава Хороброго.
У проміжку між боями спортсменів підтримували своїм мистецтвом запорізькі артисти Анатолій Сердюк, Інна Гапон, Любов Камінська, ансамблі  «Пернач» та «Одна родина», а також кобзар із Києва Віталій Мороз, який згодом став до козацької лави і узяв участь у змаганнях.
Особливу увагу у глядачів викликали поєдинки з боротьби «навхрест» та «на поясах», які проводилися між сходами лав. Усі команди билися до останнього, не бажаючи поступатися супротивникам. Бійці показали високий рівень підготовки, волю до перемоги та козацький дух.
За підсумками боїв призові місця розподілилися таким чином: перше – «Булава» (отаман Володимир Тимошенко), друге – «Хортиця» (отаман (Павло Карякін), третє – «Спас-Сприяння» (отаман Роман Бутенко). Отже, Кубок князя Святослава Хороброго поїхав до Енергодара.
Всеукраїнські змагання з боїв «Лава на лаву» знову підтвердили, що Запоріжжя є козацьким центром України. Саме тут, як багато століть тому, гартується лицарський дух, зберігаються прадавні традиції виховання степових воїнів, охоронців рідної України.

пʼятниця, 15 січня 2016 р.

ЙОГО ПОКЛИКАННЯМ БУЛА ШКІЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА

Після тяжкої, невиліковної хвороби на 75-му році пішов із життя кавалер орденів «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІ і ІІІ ступенів
ГРАБЧИЛЬОВ
Петро Васильович
Він народився 16 березня 1941 року в болгарському селі Андровка Бердянського району в сім’ї механізатора. Як і більшість хлопчиків 40-50 років минулого століття, був завзятим мрійником. І головна його мрія здійснилась – Петро Грабчильов став учителем фізкультури, закінчивши Макіївське педагогічне училище.
Направлення він отримав у село Єлизаветівка Андріївського району. Вчителів на той час не вистачало, тому, крім фізкультури, Петру Васильовичу доводилося викладати англійську мову, працю, малювання, креслення. Через два роки сталося злиття Бердянського й Андріївського районів, і молодого вчителя перевели до середньої школи рідної Андровки, де була вакансія. Там він зустрів своє кохання – Галина викладала англійську мову в тій же школі, і незабаром молоде подружжя переїхало до Запоріжжя.
В обласному центрі тоді теж відчувався дефіцит викладачів фізкультури, і директор школи-інтернату № 9 Микола Руденко запросив Петра Васильовича до свого навчального закладу…
Тривалий час Грабчильов вчителював у середній школі № 7, водночас виконуючи обов’язки позаштатного інспектора Жовтневого району з фізвиховання. Його громадська діяльність на цьому поприщі не залишилася непоміченою, і в середині 70-х він отримує нове призначення – інспектором Запорізького міськвно.
У 1978 році нове запрошення – до обласного відділу народної освіти, і Грабчильов з головою занурився у проблеми шкільного спорту області. Можна сказати, йому поталанило: спортивно-масова робота тих часів була на піднесенні. І Міносвіти, і облвно, і облспорткомітет тоді проявляли зацікавленість у розвитку дитячого спорту. Виділялися кошти як на позакласну, так і на позашкільну роботу, оновлювалася спортивна база. За ініціативою керівництва облвно завод «Орсільмаш» освоїв випуск гімнастичних комплексів для відкритих спортивних майданчиків, попит на які був дуже великий, причому, не лише в запорізькій і сусідніх областях, а й далеко за їхніми межами.
Не дивно, що в республіканських оглядах-конкурсах на кращу постановку фізкультурної та спортивно-масової роботи у школах Запорізька область постійно входила до числа шести кращих, а Міністерство освіти узагальнило її досвід у використанні нестандартного спортивного обладнання. З року в рік посланці області посідали призові місця у республіканських і всесоюзних змаганнях «Старти надій».
А ще у віданні Петра Васильовича знаходилися дитячо-юнацькі спортивні школи. Одними з кращих у республіці та й у Радянському Союзі були СДЮШОР № 3, звідки вийшло чимало гандбольних знаменитостей, і дві гімнастичні – № 1 і 5, які стабільно посідали провідні позиції в першостях України. Призерами різних турнірів були борці (вільники, класики, дзюдоїсти), штангісти, волейболісти…
З 1988 року Петро Грабчильов очолював обласну ДЮСШ, однак протягом чверті століття займався й організацією та проведенням обласної спартакіади школярів (природно, на громадських засадах), брав участь в інспекторських перевірках, семінарах…
Примітно, що вже будучи інспектором і директором ДЮСШ, Петро Васильович не поривав з викладацькою діяльністю в середній школі. Якби одного дня всі учні Грабчильова зібралися разом, лише полковників у цій компанії можна було налічити понад десять. Він у них користувався високою повагою й незаперечним авторитетом. Саме тому ці хлопці захоплено займалися спортом і не мали шкідливих звичок. Вони, як і не одне покоління вихованців Петра Васильовича, що пішли по його стопах, завжди зберігатимуть пам'ять про цю чудову людину, яка залишила помітний слід в освітянському фізкультурно-спортивному русі.

Прощання з Петром Васильовичем Грабчильовим відбудеться 16 січня, з 9:00 до 9:30, за адресою: вул. Комарова, 9, під’їзд 3 (зупинка тролейбусу 14, маршрутних таксі 20, 80 – «Технікум»). 

пʼятниця, 8 січня 2016 р.

СУМУЄМО

Федерація гандболу Запорізької області, колектив СДЮШОР імені Юрія Лагутіна, гандбольні клуби «Мотор», «ZTR», «ЗНТУ-ЗАБ» з глибоким сумом сповіщають, що на 73-му році пішов із життя ветеран тренерського цеху запорізького дитячо-юнацького гандболу
СУРДА
Адріян Іванович
і висловлюють щире співчуття родині та близьким покійного.
Адріян Іванович Сурда народився 12 квітня 1943 року. Майже 43 роки він присвятив підготовці юних гандболістів у СДЮШОР імені Юрія Лагутіна (колишня назва – СДЮШОР тресту «ЗАБ»). Очолювані Адріяном Сурдою команди неодноразово перемагали у всеукраїнських турнірах, і, коли він привозив своїх підопічних на змаганнях, колеги зазвичай говорили: «Знову Сурда за першим місцем прибув».

Серед вихованців Адріяна Сурди такі відомі майстри гандболу, як Євген Гурковський, Костянтин Куриленко, Олександр Шевельов та інші. Пам'ять про свого наставника вони зберігатимуть у своїх серцях. 

пʼятниця, 26 червня 2015 р.

СУМУЄМО

25 червня пішов із життя заслужений тренер України з баскетболу Олег Павлович КОВАЛЕНКО. 
Олег Коваленко народився 28.01.1938 в селі Федорівка Новотроїцького району Херсонської області. У 1964 закінчив Миколаївський педагогічний інститут зі спеціальності «Фізичне виховання». У 1964–1966 – викладач фізичної культури Бериславського педагогічного училища. 1966–1974 – викладач, старший викладач, заступник декана Красноярського політехнічного інституту. 1974–1977 – тренер команди Вищої ліги чемпіонату СРСР «СКІФ» (Ташкент). 1977–1983 – старший викладач, голова спортивного клубу, завідувач кафедри Бєлгородського технологічного інституту будівельних матеріалів. 1983–2000 – старший викладач, заступник декана факультету фізичного виховання Запорізького державного університету. 1998–2003 – головний тренер жіночої баскетбольної команди ЗІДМУ. З 2000 – доцент кафедри теоретичних основ фізичного виховання Запорізького класичного приватного університету. 
У 1989–1990 створив жіночу баскетбольну команду «Козачка-ЗАлК», яка ставала переможницею та призером чемпіонатів України, володарем Кубка України серед жінок. У 1998 створив жіночу баскетбольну команду Запорізького гуманітарного університету (ЗІДМУ), яка ставала володарем Кубка Міжнародної студентської баскетбольної ліги, бронзовим призером чемпіонату Європи серед клубних команд. У 2002–2003 – тренер збірної молодіжної команди України. 
Хай земля йому буде пухом. 

пʼятниця, 19 червня 2015 р.

Запорізькі студенти – чемпіони Універсіади України


Протягом трьох днів у спорткомплексі Запорізького національного технічного університету проходили фінальні ігри чемпіонату України серед чоловічих студентських команд у залік ХІІ літньої Універсіади України.
Кольори команди господарів захищали переважно вихованці запорізького баскетболу, добре знайомі вболівальникам за виступами в команді «ФЕРРО-ЗНТУ», а підсилили колектив двоє студентів Запорізького класичного приватного університету – Макс Конате та Іван Тимощук, а також студент ЗНУ Антон Саєнко. Наші земляки здобули перемоги над командами Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (84:77), Національного технічного університету «КПІ» (103:81) і чемпіонами попередньої Універсіади – студентами Національного університету «Львівська політехніка» (107:83).
На думку головного судді змагань Петра Драгана, найкраще враження справила гра Макса Конате, Максима Теряніка, Івана Тимощука, Віталія Бикова, Антона Саєнка. Окрім цієї п’ятірки, до числа чемпіонів Універсіади увійшли Олександр Бартоломєєв, Роман Бей, Вадим Биков, Томас Камусакі, Юрій Кондраков, Ілля Міхеєв, Сергій Мясоєдов. Тренери команди – Дмитро Щиглинський та Кирило Вікторов.  
Срібні нагороди завоювали львів’яни, бронзові – кияни.   


пʼятниця, 22 травня 2015 р.

ЗНТУ – КРАЩА СТУДЕНТСЬКА КОМАНДА УКРАЇНИ

Протягом п’яти днів у спорткомплексі Запорізького національного технічного університету шість найсильніших чоловічих студентських команд України виборювали нагороди фінальних змагань Всеукраїнської баскетбольної студентської асоціації (ВБСА).
До останнього дня турніру поразок не знали лише два колективи – господарі залу та їхні земляки з Класичного приватного університету, яким і належало розіграти головний приз. Уже на 6-й хвилині через невитриманість був дискваліфікований лідер команди КПУ Макс Конате. Це значно полегшило завдання студентів ЗНТУ, які здобули перемогу – 70:57 (24:19, 12:13, 21:11, 13:14) – і стали чемпіонами Студентської ліги.
На шляху до цього успіху підопічні тренерів Дмитра Щиглинського та Кирила Вікторова узяли гору над майбутнім бронзовим призером – командою Національного технічного університету України «КПІ» (117:70), студентами Запорізької державної інженерної академії (120:76), Київського національного торгово-економічного університету (104:76) та Запорізького національного університету (104:98). Звання чемпіонів удостоєні: кращий гравець турніру Максим Терянік, Роман Бей, Олександр Бартоломєєв, Вадим і Віктор Бикови, Олександр Зінченко, Томас Камусакі, Юрій Кондраков, Ілля Міхєєв, Сергій Мясоєдов, Владислав Санін.
Організатори турніру визначили найкращих ще у трьох номінаціях. Кращими гравцями задньої лінії атаки названо Івана Тимощука (КПУ) та Олексія Павленка («КПІ»), кращими гравцями передньої лінії атаки – Романа Бея та Макса Конате, кращим центровим – Сергія Шевченка (КНТЕУ).
Серед лауреатів змагань ми не бачимо представників ЗДІА та ЗНУ. Втім, нічого дивного в тому немає, оскільки ці команди посіли відповідно п’яте і шосте місця.
Перепочинок у баскетболістів запорізьких вишів буде нетривалий – вже 26 травня у спорткомплексі ЗНТУ вони розпочнуть боротьбу у зональному турнірі Універсіади України, де до них приєднається команда Дніпропетровської металургійної академії.