Актуальне інтерв’ю

НА ЧАСІ – ПЕРЕБУДОВА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Нині громадськість і влада неабияк стурбовані трагічними випадками з дітьми, які сталися від початку навчального року в школах України під час занять фізкультурою. Безумовно, до числа факторів, що призвели до погіршення здоров’я українських дітей, можна віднести зміну екологічної ситуації, соціальну невлаштованість, малорухливий спосіб життя, недоглянутість… Втім, надамо слово фахівцеві – президентові Запорізької обласної асоціації фахівців з лікувальної фізкультури та спортивної медицини Євгенію МИХАЛЮКУ

З досьє. Євгеній Леонідович МИХАЛЮК – дворазовий чемпіон і володар Кубка України, переможець першості ВЦРПС у метанні диска. Виступав у складі легкоатлетичної збірної СРСР, водночас був її лікарем. Нині є завідувачем кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини з курсом фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету. Завідувач відділення спортивної медицини Запорізького обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру. Доктор медичних наук. Понад 25 років Євгеній Леонідович стояв у керма обласної федерації спортивної медицини, а з 2002 року очолює Асоціацію фахівців з лікувальної фізкультури та спортивної медицини Запорізької області. Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту «За активну громадську діяльність».

— Я нещодавно повернувся з ІІ Всеукраїнського з’їзду фахівців зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури «Людина, спорт, здоров’я», присвяченого 60-річчю лікарко-фізкультурної служби України. Там обговорювався випадок смерті юного спортсмена на змаганнях із тхеквондо в Кременчуку. Аби розібратися, чому так сталося, чому на уроках фізкультури або під час тренувань трапляються трагічні випадки, треба зробити невеличкий екскурс в минуле. Ще за радянських часів завдання диспансеризації населення передбачало не тільки вимірювання артеріального тиску, а й проведення електрокардіографії. Але тоді в країні не було достатньої кількості електрокардіографів з тепловим записом, та й плівка коштувала немало для тих часів – 3 карбованці 50 копійок. Нині ж через ту ж «бідність» ліквідували у штатному розкладі загальноосвітніх шкіл посаду лікаря. А найголовніша причина – це те, що вже у четвертому – шостому класах школярі починають вживати пиво й палити. А ще раніше тим самим зловживали їхні мами, навіть тоді, коли носили дитину під серцем. Не робить честі батькам і прагнення будь-яким чином зробити своєму синові товсту «історію хвороби», аби той не проходив армійську службу. Отак юнак потрапляє до спецгрупи, і під час уроку фізкультури його місце – на лаві. Якщо ж заняття з такою групою, де кількість учнів не повинна перевищувати п’ятнадцяти, й проводяться, то в кращому разі – на нульовій парі, в чому вже не зацікавлені ані викладачі, ані учні. Протягом навчального року для таких дітей тричі мають проводитися медичні огляди. А хто їх проводитиме, якщо немає лікаря й навіть медсестри? Та й на якій апаратурі? Адже кардіографів у школах немає. Є в нашій міській студентській поліклініці, але вона перевантажена, за великим рахунком.
— Але ж усі школярі перебувають на обліку в поліклініках за місцем мешкання.
— Та, наскільки я знаю, там зараз підліткових лікарів не вистачає, тому що взагалі в Україні – голод на педіатрів. За даними Міністерства охорони здоров’я, сьогодні в нашій державі на одну зайняту посаду педіатра припадає близько тисячі дітей віком до 18 років. За 1 000 гривень ніхто не хоче працювати…
— А як ви розцінюєте той факт, що серед тих школярів, які нинішнього року пішли з життя, були й такі, що активно займалися спортом?
— Значить, у них уже була патологія. Приміром, патологоанатомічний діагноз десятикласника запорізької школи № 67 засвідчив наявність у нього кардіоміопатії. Як сталося, що на якомусь етапі життя хлопця не визначили, що він хворий, — невідомо… Звичайно, кожен батько, кожна мати хочуть бачити свою дитину здоровою. Але потрібен контроль, та ж електрокардіографія, або ще краще – УЗД, яке не кожний гаманець осилить. Наш диспансер останніх місяців працює з великим навантаженням. Не тільки батьки дітей, що займаються спортом, проявляють занепокоєння, а й викладачі фізвиховання, тренери. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність за найдорожче, що є на світі – життя людини.
— Тож якийсь позитивний рух спостерігається.
— Так, але Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту знайшло крайнього – саме вчителя. Провели аналіз освіченості вчителів фізкультури: 70 відсотків мають вищу освіту , 20 – середню спеціальну, а 10 відсотків взагалі недипломовані фахівці. Я вже не кажу про якість занять, які вони проводять. А все через низьку зарплатню. Щоправда, Міністр Юрій Павленко наголошує, що статус вчителя фізкультури за рівнем відповідальності, знань і рівнем оплати праці має бути прирівняний до статусу завуча навчального закладу. Але чи можуть статися зміни в оплаті праці вчителів фізкультури в умовах фінансової кризи?
— А як ви ставитесь до заборони на проведення легкоатлетичних кросів?
— Це що, вихід із ситуації? Хіба може бути юнак, нездатний пробігти кросову дистанцію, гідним захисником Вітчизни? Свого часу подібне ставлення до фізичних навантажень було в США, і воно вийшло боком під час воєн у Кореї та В’єтнамі. Американські солдати ані пробігти пересіченою місцевістю не могли, ані підтягнутися й потрапляли у пастку. З 1968 року ввели тест Купера, спочатку для військових льотчиків і космонавтів, згодом – для всіх родів військ. Збільшили фізичні навантаження – і ситуація значно покращилася. Сьогодні, якщо американський 45-річний генерал не впорається з визначеною дистанцією або часом, йому дають два місяці на підготовку. Якщо й після цього він продемонструє незадовільний результат, на його увішані орденами груди не зважатимуть – відправлять у відставку.
— Отже, потрібна кардинальна перебудова системи фізичного виховання…
— …починаючи з дитячих садків, у штаті яких мають бути кваліфіковані вихователі-викладачі з фізичного виховання. Саме вони мають прилучати дошкільнят до здорового способу життя.

Інтерв’ював Аркадій КОПЕЛІОВИЧ