пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

вівторок, 7 червня 2016 р.

СВЯТО КОЗАЦЬКОЇ ЗВИТЯГИ



Свято козацької звитяги
Костянтин РИЖОВ
Відроджуючи бойові традиції українського народу, Всеукраїнська федерація «Спас» під патронатом Міністерства молоді і спорту України  провела в Запоріжжі Всеукраїнські змагання з боїв «Лава на лаву» на Кубок князя Святослава Хороброго.
У турнірі, що відбувся минулої суботи в Центральному парку культури і відпочинку «Дубовий гай», взяли участь чотири команди – «Дніпро» з однойменного міста, «Булава» з Енергодара, «Спас-Cприяння» і «Хортиця» (обидві – Запоріжжя).
Свято козацької звитяги та мужності привернуло увагу багатьох фахівців спорту: заступника начальника управління молоді фізичної культури та спорту Запорізької облдержадміністрації Едуарда Багірова, президента Запорізької обласної федерації важкої атлетики Олександра Константинова, голови клубу «Штурм» (Дніпро) Ірини Герліванової, президента запорізької обласної ліги боксерських клубів Віталія Синякова, президента СК «Хорта» Антона Карнауха. Урочисте відкриття  розпочалося під звуки козацьких тулумбасів парадом команд-учасниць. Відкрив турнір президент Всеукраїнської федерації «Спас», радник Міністра молоді та спорту України Олександр Притула. З вітальним словом до учасників змагань звернувся заступник міського голови Запоріжжя Анатолій Пустоваров, який підкреслив лідерство запорізьких спасівців у розвитку національних бойових мистецтв, визнання нашого обласного центру столицею українського козацтва.
Змагання розпочали лави наймолодших, 10-річних вихованців Запорізької школи «Спас». Після них у бій вступили козаки, й розпочалася запекла боротьба за Кубок князя Святослава Хороброго.
У проміжку між боями спортсменів підтримували своїм мистецтвом запорізькі артисти Анатолій Сердюк, Інна Гапон, Любов Камінська, ансамблі  «Пернач» та «Одна родина», а також кобзар із Києва Віталій Мороз, який згодом став до козацької лави і узяв участь у змаганнях.
Особливу увагу у глядачів викликали поєдинки з боротьби «навхрест» та «на поясах», які проводилися між сходами лав. Усі команди билися до останнього, не бажаючи поступатися супротивникам. Бійці показали високий рівень підготовки, волю до перемоги та козацький дух.
За підсумками боїв призові місця розподілилися таким чином: перше – «Булава» (отаман Володимир Тимошенко), друге – «Хортиця» (отаман (Павло Карякін), третє – «Спас-Сприяння» (отаман Роман Бутенко). Отже, Кубок князя Святослава Хороброго поїхав до Енергодара.
Всеукраїнські змагання з боїв «Лава на лаву» знову підтвердили, що Запоріжжя є козацьким центром України. Саме тут, як багато століть тому, гартується лицарський дух, зберігаються прадавні традиції виховання степових воїнів, охоронців рідної України.

пʼятниця, 15 січня 2016 р.

ЙОГО ПОКЛИКАННЯМ БУЛА ШКІЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА

Після тяжкої, невиліковної хвороби на 75-му році пішов із життя кавалер орденів «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІ і ІІІ ступенів
ГРАБЧИЛЬОВ
Петро Васильович
Він народився 16 березня 1941 року в болгарському селі Андровка Бердянського району в сім’ї механізатора. Як і більшість хлопчиків 40-50 років минулого століття, був завзятим мрійником. І головна його мрія здійснилась – Петро Грабчильов став учителем фізкультури, закінчивши Макіївське педагогічне училище.
Направлення він отримав у село Єлизаветівка Андріївського району. Вчителів на той час не вистачало, тому, крім фізкультури, Петру Васильовичу доводилося викладати англійську мову, працю, малювання, креслення. Через два роки сталося злиття Бердянського й Андріївського районів, і молодого вчителя перевели до середньої школи рідної Андровки, де була вакансія. Там він зустрів своє кохання – Галина викладала англійську мову в тій же школі, і незабаром молоде подружжя переїхало до Запоріжжя.
В обласному центрі тоді теж відчувався дефіцит викладачів фізкультури, і директор школи-інтернату № 9 Микола Руденко запросив Петра Васильовича до свого навчального закладу…
Тривалий час Грабчильов вчителював у середній школі № 7, водночас виконуючи обов’язки позаштатного інспектора Жовтневого району з фізвиховання. Його громадська діяльність на цьому поприщі не залишилася непоміченою, і в середині 70-х він отримує нове призначення – інспектором Запорізького міськвно.
У 1978 році нове запрошення – до обласного відділу народної освіти, і Грабчильов з головою занурився у проблеми шкільного спорту області. Можна сказати, йому поталанило: спортивно-масова робота тих часів була на піднесенні. І Міносвіти, і облвно, і облспорткомітет тоді проявляли зацікавленість у розвитку дитячого спорту. Виділялися кошти як на позакласну, так і на позашкільну роботу, оновлювалася спортивна база. За ініціативою керівництва облвно завод «Орсільмаш» освоїв випуск гімнастичних комплексів для відкритих спортивних майданчиків, попит на які був дуже великий, причому, не лише в запорізькій і сусідніх областях, а й далеко за їхніми межами.
Не дивно, що в республіканських оглядах-конкурсах на кращу постановку фізкультурної та спортивно-масової роботи у школах Запорізька область постійно входила до числа шести кращих, а Міністерство освіти узагальнило її досвід у використанні нестандартного спортивного обладнання. З року в рік посланці області посідали призові місця у республіканських і всесоюзних змаганнях «Старти надій».
А ще у віданні Петра Васильовича знаходилися дитячо-юнацькі спортивні школи. Одними з кращих у республіці та й у Радянському Союзі були СДЮШОР № 3, звідки вийшло чимало гандбольних знаменитостей, і дві гімнастичні – № 1 і 5, які стабільно посідали провідні позиції в першостях України. Призерами різних турнірів були борці (вільники, класики, дзюдоїсти), штангісти, волейболісти…
З 1988 року Петро Грабчильов очолював обласну ДЮСШ, однак протягом чверті століття займався й організацією та проведенням обласної спартакіади школярів (природно, на громадських засадах), брав участь в інспекторських перевірках, семінарах…
Примітно, що вже будучи інспектором і директором ДЮСШ, Петро Васильович не поривав з викладацькою діяльністю в середній школі. Якби одного дня всі учні Грабчильова зібралися разом, лише полковників у цій компанії можна було налічити понад десять. Він у них користувався високою повагою й незаперечним авторитетом. Саме тому ці хлопці захоплено займалися спортом і не мали шкідливих звичок. Вони, як і не одне покоління вихованців Петра Васильовича, що пішли по його стопах, завжди зберігатимуть пам'ять про цю чудову людину, яка залишила помітний слід в освітянському фізкультурно-спортивному русі.

Прощання з Петром Васильовичем Грабчильовим відбудеться 16 січня, з 9:00 до 9:30, за адресою: вул. Комарова, 9, під’їзд 3 (зупинка тролейбусу 14, маршрутних таксі 20, 80 – «Технікум»). 

пʼятниця, 8 січня 2016 р.

СУМУЄМО

Федерація гандболу Запорізької області, колектив СДЮШОР імені Юрія Лагутіна, гандбольні клуби «Мотор», «ZTR», «ЗНТУ-ЗАБ» з глибоким сумом сповіщають, що на 73-му році пішов із життя ветеран тренерського цеху запорізького дитячо-юнацького гандболу
СУРДА
Адріян Іванович
і висловлюють щире співчуття родині та близьким покійного.
Адріян Іванович Сурда народився 12 квітня 1943 року. Майже 43 роки він присвятив підготовці юних гандболістів у СДЮШОР імені Юрія Лагутіна (колишня назва – СДЮШОР тресту «ЗАБ»). Очолювані Адріяном Сурдою команди неодноразово перемагали у всеукраїнських турнірах, і, коли він привозив своїх підопічних на змаганнях, колеги зазвичай говорили: «Знову Сурда за першим місцем прибув».

Серед вихованців Адріяна Сурди такі відомі майстри гандболу, як Євген Гурковський, Костянтин Куриленко, Олександр Шевельов та інші. Пам'ять про свого наставника вони зберігатимуть у своїх серцях.