До 65-річчя Великої Перемоги

ДАНИНА ПАМ’ЯТІ ЕНТУЗІАСТІВ

За ініціативою тренерсько-викладацького складу Запорізької ДЮСШ № 4 проведено традиційний турнір з настільного тенісу, присвячений пам’яті ентузіастів цього виду спорту Федора і Олега Якутовичів.

Ім’я Федора Антоновича Якутовича, який був різнобічним атлетом,золотими літерами вписане в історію запорізького спорту. Вперше він вагомо заявив про себе майже 80 років тому. Виступаючи в першості України з легкої атлетики в тодішній столиці республіки Харкові, він посів третє місце в стрибках у висоту. А взимку брав участь у лижній естафеті «Від Дніпробуду – до Москви». Тож цілком закономірно, що Федір став одним із перших у Радянському Союзі значківців «Готовий до праці та оборони СРСР».

Свою трудову діяльність Якутович розпочинав з керівництва колективом інструкторів фізкультури Дніпробуду. Згодом Федір Антонович організовував фізкультурно-масову роботу на заводі «Комунар», очолював організаційно-навчальну частину Запорізької обласної організації «Динамо». За його ініціативою на узбережжі Дніпра, поблизу нинішнього парку «Дубовий гай», був зведений стадіон на 3 тисячі місць і 50-метровий понтонний басейн з вишкою для стрибків  у воду. На жаль, на початку Великої Вітчизняної війни, коли радянські війська, відступаючи, змушені були підірвати греблю Дніпрогесу, ці споруди були змиті величезною хвилею.

До війни у міському будинку фізкультури Федір Якутович тренував гімнастів і штангістів. У числі його вихованців були брати Касьяники: Михайло  увійшов в спортивну історію як переможець і неодноразовий призер чемпіонатів СРСР зі спортивної гімнастики, Мойсей – неодноразовий чемпіон і рекордсмен СРСР з важкої атлетики, обидва удостоєні звань заслуженого майстра спорту і заслуженого тренера СРСР. Ще два учні Федора Антоновича – гімнасти Павло Терлецький і Сергій Коржуєв уславили себе на фронтах Великої Вітчизняної. Перший захищав блокадний Ленінград, другий у складі бригади особливого призначення, до якої входили 700 спортсменів, воював у тилу ворога поліг смертю хоробрих у 1942-му.

Федір Якутович воєнних років командував польською піхотною дивізією імені Тадеуша Костюшка, пройшов із нею від Бугу до Ельби, брав участь у визвольних боях на території Росії, України, Польщі, штурмі Берліну, залишив свій автограф на рейхстазі…

У мирний час полковник Якутович надавав допомогу в організації фізичної підготовки польським прикордонним військам. У 45-річному віці став чемпіоном прикордонних військ ПНР з гімнастики, був обраний заступником голови спорттовариства «Гвардія». Удостоєний звання «Заслужений діяч фізичної культури ПНР». По поверненні до Запоріжжя Якутович працював тренером з настільного тенісу в СК «Металург», очолював обласну федерацію настільного тенісу і раду ветеранів спорту.

Спортивну справу батька продовжив його син Олег, який підготував чимало спортсменів високої кваліфікації. Федір Антонович Якутович помер на 90-му році життя (1992 р.), його син – дев’ятьма роками пізніше, але пам'ять про них живе серед їхніх учнів завдяки меморіальним турнірам, які щорічно організовує ДЮСШ № 4 (директор – Марк Вейцер). 

У нинішньому меморіалі Федора і Олега Якутовичів, окрім господарів, узяли участь команди із Дніпропетровська, Мелітополя, Джанкоя, Кривого Рога і Свердловська (Луганська обл.). Серед найстарших учасників (віком від 51 року) першість виборов Володимир Романча. До трійки призерів за підсумками змагань серед чоловіків увійшли запоріжсталівці Євген Криворотько і Володимир Панасенко (до речі, випускники ДЮСШ № 4), а також учасник Паралімпійських ігор у Греції та Китаї Михайло Попов. У жінок першість виграла ще одна представниця СК «Металург» Юлія Жукова, а другою була кандидат у члени юнацької збірної України Еля Вахрушева, яка до того ж посіла перші місця в змаганнях дівчат 1993 – 1995 і 1996 – 1998 років народження. Втім, цих досягнень дівчинці здалося замало, і Еля взяла участь у юнацькому турнірі, де стала срібною призеркою. Між іншим, у змаганнях юних тенісистів двох вікових груп найбільше таланило гостям: турнір 14-річних  виграв Костянтин Єрмоленко з Джанкоя, 11-річних і молодше – Микита  Мережко з Луганщини. Серед юнаків 1993 – 1995 років народження не було рівних вихованцеві ДЮСШ № 4 Єгору Гаврилову, а в суперечці 11-річних дівчат – Марині Строкаліс.