Із таким запитанням сьогодні звертаються до фахівців спортивної медицини батьки, чиї діти шкільного віку ще нещодавно активно займалися тим чи іншим видом спорту, а нині зараховані до спеціальної медичної групи або взагалі звільнені від занять фізичною культурою.
Такий вердикт їм винесли після запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах обов’язкового медично-педагогічного контролю за функціональним станом здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл у відповідності до спільного наказу №518/674 від 20 липня 2009 року двох міністерств України – охорони здоров'я та освіти і науки. А підставою для обмежень стала функціональна проба Руф’є, що проводиться з метою діагностики серцево-судинної системи. Дітей відповідно до стану їхнього здоров'я тепер розподіляють на три групи: основну (здорові діти), підготовчу (за показниками медкомісій) і спеціальну.
— Можна зрозуміти стурбованість працівників двох міністерств кількома випадками смертей дітей на уроках фізкультури, — каже завідувач кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини Запорізького медичного університету, доктор медичних наук Євген МИХАЛЮК. — Але не можу погодитися як з переглядом деяких нормативів з фізичної культури, що орієнтовані на роботу з підготовчими групами й мають переважно ігровий характер (легкоатлетичні вправи, навпаки, обмежені), так і з проведенням проби Руф’є в загальноосвітніх школах. Адже ці тести призначені для визначення функціонального стану вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл і професіональних спортсменів.
Класичний варіант проби Руф’є являє собою дозоване фізичне навантаження – 30 присідань протягом 30 секунд – і проводиться для тих, хто регулярно займається фізичною культурою та спортом тривалий час. Спочатку, до навантаження, проводиться вимір пульсу за одну хвилину в положенні сидячи, згодом – у положенні стоячи після 30 присідань протягом 1 хвилини і знову в положенні сидячи. Підставивши значення трьох показників пульсу у формулу, обчислюють індекс Руф’є, відповідно до якого проводиться оцінка.
А от проба Руф’є, що запроваджена в поліклініках нашої області, а, можливо, й на теренах усієї Україні, передбачає зовсім іншу методику. По перше, вимір проводиться тільки сидячи, а по-друге, — протягом перших і останніх п’ятнадцяти секунд першої хвилини відновлення. Хто є автором «модифікації» проби Руф’є – невідомо, але те, що вона призводить до парадоксальних результатів, свідчать повідомлення батьків дітей.
Цього можна було б уникнути, якби зацікавлені чиновники в міністерствах і на місцях звернулися до фахівців, які контролюють фізичний стан спортсменів і фізкультурників щоденно. Особисто я рекомендував би для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи школярів використовувати просту інформативну пробу – 20 присідань протягом 30 секунд, при проведенні якої ще й вимірюється артеріальний тиск, час відновлення пульсу після 20 присідань, тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар