Нащадки козацької слави

ЗМАГАННЯ, ЩО ПЕРЕТВОРИЛИСЯ

НА ВИПРОБУВАННЯ… СТИХІЄЮ

У селі Пляшева Радивилівського району Рівненської області відбувся фінальний тур IV Всеукраїнського фізкультурно-патріотичного фестивалю школярів України «Нащадки козацької слави», на який з’їхалися 312 учнів 6 – 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів із усіх областей України.

Символічно, що врочисте відкриття фестивалю проходило на території історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви», де в 1651 році відбувалася битва запорозьких козаків Богдана Хмельницького з королівським військом тодішньої Польщі. Про розповів учасникам заходу в своєму вітальному виступі перший заступник міністра освіти і науки України Олександр Гребельник.

Запорізька область на фестивалі була представлена збірною бердянської загальноосвітньої школи № 11, яка вже після першого виду змагань – легкоатлетичної естафети – вагомо заявила про свої претензії на загальнокомандну перемогу: наші хлопці й дівчата разом із юними господарями фестивалю і командою АР Крим увійшли до трійки призерів.

Наступного ранку проводилися змагання з «човникового» бігу, стрибків у довжину з місця та через скакалку. Приємно, що переможницею в обох стрибкових видах програми стала бердянська школярка Валерія Коломійцева. До речі, й решта наших дівчат продемонстрували дивовижну вправність у володінні скакалкою протягом 30 секунд, а нагородою їм стала командна «бронза».

Після обіду розпочалася презентація команд, що проходила під девізом «Не хилися, червона калино, -- маєш білий цвіт. Не журися, славна Україно, маєш добрий рід…». Юні берданці настільки емоційно виступили, що викликали з боку своїх опонентів скандування «Бра-во! Бра-во!».

Однак не всі команди встигли презентуватися. Небо раптово потемніло, і розпочався справжній буревій. На голови дітей, супроводжуючих осіб і волонтерів, а це близько 700 людей, що розташувалися у лісовому наметовому таборі, обрушилася злива з градом. Шквалисті пориви вітру ламали дерева, немов тоненькі сірники. Величезна сосна впала на намет, у якому знаходилися три 13 – 15-річні дівчини з Хмельниччини. Одну з них із важкою травмою одразу відправили до лікарні селища Демидівка (Рівненська область), а згодом перевезли до медичного закладу Рівного. В демидівську лікарню потрапив і вчитель, який теж отримав травму.

Бердянську команду Бог милував, оскільки вона за рекомендацією завідуючої кафедри фізичної культури і спорту Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти Олени Аксьонової, яка є досвідченим фахівцем туризму, розташувала свої намети подалі від дерев. Але додому наші школярі поверталися засмученими. Журі фестивалю вирішило результати презентації не підбивати, а від проведення конкурсу знавців історії українського козацтва, в якому бердянці торік посіли друге місце, – взагалі відмовитися. В підсумку – сьоме загальнокомандне місце.

Втім, розчарування бердянських школярів – ніщо в порівнянні з тим лихом, якого зазнали деякі учасники заходу. А на совісті воно в організаторів – працівників управління освіти та науки Рівненької облдержадміністрації. Сама мета фестивалю – виховання учнівської молоді на козацьких традиціях, звичайно, не виключає можливості проживання учасників у спартанських умовах. Але тільки в тому випадку, якщо дотримані елементарні санітарні вимоги й передбачені необхідні заходи у випадку погіршення погоди. Наразі ж доводиться констатувати, що до послуг мешканців лісового наметового табору був один-єдиний туалет… Щодо буревію, то його метеослужби прогнозували заздалегідь, і за сумлінного ставлення освітянських працівників Рівненщини до своїх обов’язків вони завчасно могли запобігти лихові.

Мимоволі пригадується І Всеукраїнський фізкультурно-патріотичний фестиваль школярів України «Нащадки козацької слави», що проходив у Запоріжжі чотири роки тому. Учасники мали чудові умови для проживання, спортивна частина заходу проводилася на найкращих спортивних базах міста на Дніпрі. Проведення фестивалю отримало найвищу оцінку тодішнього Міністра освіти і науки України Станіслава Ніколаєнка. Залишалося узагальнити той досвід, чого, на жаль, не було зроблено.