14 січня знаменну дату в своїй біографії відзначає шанований в освітянській сфері нашої області фахівець – завідувачка кафедри фізичної культури та спорту Запорізького національного технічного університету Людмила Григорівна СОЛОВЙОВА.Доцент, заслужений тренер України, почесний працівник фізичної культури та спорту України, член президії обласної федерації баскетболу, арбітр національної категорії… Цей список титулів і громадських посад прикрасив би будь-яку людину, але він викликає подвійну повагу, коли мова йде про жінку, чиє кредо також – створювати родинний затишок, виховувати дітей і онуків.
У самої Людмили Григорівни дитинство не було безхмарним. Дівчинці з села Дніпровка, що у Вільнянському районі, виповнилося лише два роки, коли пішла з життя її матуся. Певною мірою цю втрату Людочці Слізун компенсувала її перший тренер Майя Яківна Пікуль з обласної ДЮСШ. Саме вона навчила дівчинку азам гандболу, а згодом привела в баскетбол, з яким ювілярка не пориває й донині.
З не меншою вдячністю згадує Людмила Соловйова своїх наступних наставників – Миколу Костенка, Миколу Вершину, заслуженого тренера України Романа Мазолу. Останній тренував баскетбольну збірну Львівського державного інституту фізичної культури та спорту, до якого героїня цієї публікації вступила по закінченні школи. Разом з цією командою, що виступала в першості СРСР серед інститутів фізкультури, Людмила обїздила пів-країни – побувала у Вірменії, Грузії, Ленінграді, Мінську…
По закінченні вузу Людмилі пропонували залишитися у Львові, виступати за команду майстрів ДБК, навіть квартиру надавали. Але на той час у Запоріжжі помер її батько, залишилася самотня бабуся, і молодий фахівець вирішила повернутися до рідного Запоріжжя. Першого досвіду організаційної роботи вона набувала у колективі облради студентського спортивного товариства «Буревісник», спочатку на посаді інструктора, а згодом – директора комплексної ДЮСШ. ЇЇ добрими порадниками були Борис Кравцов, Людмила Богма, Володимир Сапожников, а секретами спортивного суддівства ділився Володимир Трудлер.
Тридцять три роки тому Людмила Григорівна прийшла працювати на кафедру фізичного виховання Запорізького машинобудівного інститут (нині – ЗНТУ), де пройшла шлях від викладача до завідувачки кафедри. Тут її «хрещеним батьком» був Володимир Рева, під чиєю орудою вона виступала у складі баскетбольної збірної області.
За час роботи в університеті Людмила Григорівна виявила себе творчою, ініціативною людиною, здатною створити колектив однодумців. Нині на кафедрі працюють заслужені тренери України Любов Грищенко і Владислав Циганок, заслужений майстер спорту України Тетяна Напалкова, менш титуловані, але віддані своїй справі Наталія Голєва, Віктор Жук, Олена Мілкіна, Сергій Мотуз, Ольга Федорова, Олексій Щокін…
Людмила Соловйова допомагає молодим викладачам кафедри в опануванні педагогічною майстерністю. Колеги поважають її за цілеспрямованість у досягненні мети, порядність, доброзичливість. Не меншим авторитетом вона користується й серед студентів. Чимала заслуга Людмили Григорівни в тому, що збірні команди вузу постійно входять до трійки призерів обласної спартакіади серед вищих навчальних закладів ІІІ – ІV ступенів акредитації, а гирьовикам, тенісистам і майстрам спортивної аеробіки ЗНТУ останніх років взагалі немає рівних у цих змаганнях.
Не розлучається ювілярка із спортивною прихильністю своєї молодості – баскетболом. Саме з її подачі ректор вузу Сергій Бєліков ще в 90-х роках підставив своє плече СДЮШОР № 12, а згодом – і команді майстрів, яка носить назву «Ферро-ЗНТУ». Чимало гравців цієї команди в стінах вузу стали дипломованими фахівцями. Чоловіча збірна ЗНТУ неодноразово ставала чемпіоном міста, вигравала призові міста в Універсіадах України. Людмилу Григорівну можна часто побачити за суддівським столом під час матчів Української баскетбольної ліги.
Вона завжди там, де потрібні її творча енергія і запал неспокійної людини. Неабиякі здібності педагога поєднуються з діловими якостями господарника, що дозволяють утримувати у належному стані приміщення спортивного комплексу ЗНТУ і спортивно-оздоровчий табір «Сосновий бір», директором якого вона була протягом багатьох років.
Наостанок наводимо кілька думок про ювілярку.
Любов ГРИЩЕНКО, доцент кафедри: «Головні риси характеру нашої керівниці – надійність, совісність. Вона є людиною слова: якщо пообіцяє, обов’язково виконає. Така людина не підведе. Звичайно, в нас бувають якісь суперечки, але ми завше приходимо до одного знаменника».
Владислав ЦИГАНОК, доцент кафедри: «Головне надбання Людмили Григорівни – робочий і водночас домашній клімат, що панує в нашому колективі. Втім, вона нас спрямовує на прогрес, еволюційні ідеї у сфері підготовки майбутніх фахівців. Для неї немає дрібниць ані в господарських питаннях, ані в науковій діяльності, ані в організації навчального і тренувального процесів. Саме завдяки останньому студентський спорт у нашому вузі постійно набирає обертів».
Микола АВРАМЕНКО, начальник обласного управління з фізичного виховання та спорту МОН України: «Знімаю картуза перед Людмилою Григорівною хоча б за те, що вона спромоглася отримати почесне звання «Заслужений тренер України» у незвичному для себе виді спорту – спортивній аеробіці. А про те, що вона обізнана в ній, свідчать її публікації на дану тематику в центральній періодиці. Особисто я неодноразово звертався за допомогою до Людмили Григорівни під час проведення в Запоріжжі республіканських і міжнародних турнірів, щодо участі студентів ЗНТУ в Універсіадах. І кожного разу відчував взаєморозуміння. Більш того, вона неодноразово виїздила на чолі збірних команд області на різноманітні змагання й брала на себе відповідальність за підсумковий результат. А хіба не варті уваги її інтуїція в підборі кадрів, вміння організувати на високому рівні вечори спортивної слави! Мабуть, тому і ректор вузу Сергій Бєліков позитивно сприймає всі починання цієї невтомної жінки. Щастя, здоровя їй, нових творчих знахідок!»
Немає коментарів:
Дописати коментар