Спортивний пульс Новомиколаївки
Навряд чи живий хтось із жителів Гайчура, які в 30-х роках минулого століття знали бухгалтера колгоспу «Комунар» Михайла Плаксу, котрому судилося стати Героєм Радянського Союзу під час Великої Вітчизняної війни. Та віднині вимпели із його зображенням зберігаються в 127 родинах із Запоріжжя, Мелітополя, Оріхова, Дніпрорудного, Дніпропетровська, Донецька і, звичайно ж, Новомиколаївки. Саме таку кількість і географію учасників зібрав Всеукраїнський юнацький меморіал з дзюдо, присвячений пам’яті Михайла Плакси.
Змагання проходили в Новомиколаївському дитячо-юнацькому клубі фізичної підготовки, де, окрім дзюдо, пріоритетними видами спорту є баскетбол, настільний теніс, гандбол. Але того дня протягом семи годин повновладними господарями просторого залу були 8-11-річні прихильники татамі. Їх вітали голова Новомиколаївської райдержадміністрації Станіслав Пеньковський і начальник обласного управління фізичного виховання та спорту МОН України Микола Авраменко.
Станіслав Володимирович вважає, що подібні заходи є не тільки однією зі складових Програми розвитку фізичної культури і спорту в області, а й сприяють боротьбі з дитячою злочинністю. Цю думку дещо розширив Микола Михайлович:
— За нинішніх скрутних часів планових змагань недостатньо для зростання майстерності юних спортсменів. І ми націлюємо керівників і тренерів дитячо-юнацьких шкіл і клубів спортивної спрямованості на проведення протягом року не менше 12 турнірів із залученням спонсорських коштів. При цьому я не применшую ролі ентузіастів, яким у Новомиколаївці є старший тренер з боротьби дзюдо Сергій Сахаров. Вірю, що цьому фахівцеві та його сподвижникам під силу зробити все можливе, щоб Меморіал Героя Радянського Союзу Михайла Плакси набув міжнародного статусу. До речі, завідуючий районним відділом освіти Анатолій Коломоєць запевнив мене, що наступний турнір проводитиметься на новому татамі.
Завітав на змагання дзюдоїстів і директор ДП «Запорізький кінний завод № 86» Петро Дубовик:
— Особисто я – прихильник вільної боротьби ще з тих часів, коли навчався в Ногайському радгоспі-технікумі. А до дзюдо небайдужий тому, що під орудою Сергія Сахарова займаються кілька хлопців з села Трудового, де базується наш кінний завод. Та й взагалі добре розумію, що спорт відволікає дітей від вулиці, непотрібних потягів до пияцтва і паління.
Призи турніру розігрувалися у 12 вагових категоріях і були вручені 48 учасникам, у тому числі – п’яти новомиколаївцям. Дмитро Бакаляр став переможцем змагань, Дмитро Пилипенко – срібним призером, а Сергій Антон, Кирило Галаган і Олександр Поставний – бронзовими.
— Наш район має давні спортивні традиції, — розповів нашому спортивному оглядачеві Станіслав Пеньковський. – Найбільшою популярністю серед дітей і молоді користуються футбол, дзюдо і баскетбол. А якщо казати про відділення кінного спорту районної ДЮСШ, де займаються 70 юнаків і дівчат, то ми – найкращі в СНД. Колекція нагород Запорізького кінного заводу налічує 22 призи, найпрестижніший з яких – «Дербі». Тут працюють хороші фахівці, наших спортсменів залучають до роботи на Київському іподромі. На жаль, розвиток масових видів спорту, зокрема того ж футболу, останнім часом уповільнився через фінансові проблеми. По селах залишилося дуже мало команд, нелегкі часи переживає і аматорський спортклуб «Таврія», який ледь тримається на плаву за рахунок спонсорських коштів. На жаль, охочих допомагати спорту обмаль. Їм би узяти приклад з директора ТОВ «Гайчур» Героя України Анатолія Головка, котрий є генеральним спонсором Меморіалу Михайла Плакси, директора молокозаводу Миколи Павелка, або з одного з найкращих фермерів області й найсумліннішого платника податків Едуарда Матвєєва. Завдяки його допомозі ДЮКФП придбав тренажери, які використовують юні дзюдоїсти, здійснюється фінансування змагань. Звичайно, дзюдо менш затратний вид спорту, ніж футбол: його кошторис складає 10 тисяч гривень на рік, а мінімальний кошторис АСК «Таврія» —70 тисяч. Я ж вважаю, що для повноцінного учбово-тренувального процесу і пристойних виступів районної футбольної команди, принаймні на обласному рівні, потрібно від 120 до 150 тисяч гривень. Саме на такі цифри дозволить вийти втілення в життя стратегічного плану розвитку АСК «Таврія», який я запропонував правлінню клубу.
— Оцініть, будь ласка, стан спортивної бази району.
— Приміщення, в якому знаходиться дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки, зводилося наприкінці 70-х років методом народної будівлі на місці колишнього млина (я тоді працював у редакції районної газети і теж брав участь у суботниках). З часом тут виникло провалля, і ми не лише його ліквідували, а й зробили капітальний ремонт споруди. Маємо достатньо спортивних залів і майданчиків при загальноосвітніх школах. На жаль, стан стадіону імена Олексія Андрєєва залишає бажати кращого, хоча поле я оцінив би на «четвірку»: його підсіяли за спеціальною технологію, й відразу травка зазеленіла. А от для глядачів бракує належних умов, як, між іншим, і для спортсменів. Уболівальникам ніде сісти, а футболісти позбавлені можливості прийняти гарячий душ після гри. Будемо якось вирішувати й ці питання. Сподіваємось на власні сили та на субвенцію, яка має надійти наступного року з обласного бюджету. На жаль, орендатори району не переймаються цими проблемами, оскільки їх не цікавить розвиток інфраструктури, особливо в соціальній сфері.
Уважно спостерігав за поєдинками на татамі, в яких брали участь вихованці Новомиколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей із важкими вадами мовлення, директор цього навчального закладу заслужений учитель України Володимир Польський. Зі спортом він здружився зі шкільної лави: має перші розряди з баскетболу, футболу, шахів, шашок, був чемпіоном області з легкої атлетики, донині грає у волейбол і вже три роки поспіль володіє титулом чемпіона району з гирьового спорту. Нагоду пересвідчитися у чудових організаторських якостях цієї людини я мав, ознайомившись з дбайливо доглянутим стадіоном «Олімпієць». Футбольне поле, два гандбольні, баскетбольний і волейбольний майданчики, гімнастичне містечко, бігові доріжки – ось неповний перелік спортивного господарства школи-інтернату.
— У нас навчаються 230 дітей віком від 5 до 18 років, — розповів Володимир Анатолійович, — і кожна дитина щодня бере участь у так званій спортивній годині з 16-ї до 17-ї. Для цього в кожному класі або групі обладнане спеціальне місце. Є в нас і кімнати лікувальної фізкультури, де займаються учні, що мають порушення моторної сфери —плоскостопість, сколіоз… Ці заняття сприяють розвитку точних координованих рухів, зміцнюють загальний фізичний стан дітей. Крім того, у нас працюють секції волейболу, баскетболу, настільного тенісу, дзюдо. В останній заняття з 35 дітьми веде Сергій Сахаров і його син Антон. Над кількома школами-інтернатами області шефствує американський бізнесмен Ларі Гільфорд. Зокрема, для нашої школи він придбав нові меблі й профінансував заміну вікон у головному копусі (відразу в спальних кімнатах потеплішало)… Панові Ларі також належить ідея проведення спартакіади між навчальними закладами, якими він опікується. І для нас дуже почесно було приймати ці змагання, в яких діти демонстрували свої навички в легкій атлетиці, силовій підготовці, естафетах, турнірах з ігрових видів спорту, шахів і навіть більярду.
— На дітей з вадами мовлення фізичні вправи, заняття спортом позитивно впливають?
— У плані реабілітації вони дуже корисні їм. Тому наш педагогічний колектив фізичному розвиткові дітей приділяє велику увагу. До того ж з пожвавленням спортивно-масової роботи учні охочіше відвідують школу.
Коли ми зайшли до спортивного залу школи-інтернату, бадьорий голос директора раптом змінився:
— Подивіться на цю довжелезну тріщину, що пересікає несучу стіну від стелі до підлоги. Вона з’явилася півтора місяці тому, і тепер ми думаємо, як власними силами вирішити цю проблему. А ремонтні роботи, між іншим, коштуватимуть щонайменше 100 тисяч гривень…
Начальник обласного управління фізичного виховання та спорту Микола Авраменко пообіцяв Володимирові Польському вийти з клопотанням на обласне управління освіти і науки щодо фінансування капітального ремонту спортивного залу школи-інтернату. Адже діти, скривджені долею, потребують подвійної уваги не тільки з боку іноземних бізнесменів, а й від держави, юними громадянами якої вони є.
смт Новомиколаївка